Лоток виглядає нормально – ні сухий, ні затоплений. Система Ebb & Flow також використовує принцип затоплення і відтоку. Але через три дні стебла полягли, корінь чорний, запах гнилі. Проблема не в кількості води – в тому коли і як вона потрапила на субстрат. Одна і та сама кількість води що дана зверху на сходи вбиває їх за ніч, а знизу через пористий мат – дає рівномірну вологість без єдиного краплі на стеблі.
Короткий словник: Донний полив – вода подається знизу лотка і піднімається капілярно через субстрат знизу вгору; листки і стебла залишаються сухими. Верхній полив – вода наноситься на поверхню субстрату або безпосередньо на рослини зверху; використовується переважно до проростання. Туман (дрібнодисперсне зволоження) – вода подається у вигляді дрібних крапель або пари; охоплює поверхню рівномірно без механічного пошкодження паростків.
Чому метод поливу залежить від стадії, а не від культури
У мікрозелені є три принципово різні стадії з різними потребами: пророщення під кришкою, проростання і ріст після відкриття, фінальна фаза до збирання. Метод поливу що правильний на першій стадії – руйнівний на другій.
При пророщенні під кришкою вологість у закритому просторі висока сама по собі. Верхній полив тут мінімальний або відсутній зовсім – початковий запас вологи в субстраті достатній для проростання більшості культур. Надлишок – перше джерело цвілі ще до того як рослина вийде на світло.
Після відкриття кришки – мікрозелень переходить на донний полив або туман. Стебла вже сформовані, крапля на стеблі або листку при поганій вентиляції – це середовище для грибкових і бактеріальних хвороб.
Донний полив: коли і як
Донний полив – основний метод для більшості культур після проростання. Вода заливається у зовнішній лоток під перфорованим або пористим внутрішнім, піднімається капілярно через субстрат і досягає кореня знизу вгору. Листкова маса залишається повністю сухою.
Для роботи донного поливу потрібні два умови: субстрат з достатньою капілярністю і контакт субстрату з водою знизу. Джутовий мат, кокосовий мат, агроволокно – добре піднімають воду. Піно-субстрати і деякі ущільнені кокосові пластини – можуть погано тягнути воду капілярно, і донний полив дає нерівномірне зволоження по висоті.
Обсяг: залити зовнішній лоток на 0.5–1 см, дати субстрату вбрати. Якщо через 20–30 хвилин вода повністю пішла – можна долити. Якщо залишилась – злити залишок, не давати воді стояти під субстратом постійно. Постійний контакт дна з водою без просихання – це та ж задуха кореня, тільки знизу.
Верхній полив: тільки до і одразу після посіву
Верхній полив має чітко обмежену сферу застосування: зволожити субстрат перед посівом і, якщо потрібно, одразу після посіву щоб насіння контактувало з вологою поверхнею. Після того як з’явились білі корінці і почалось проростання – верхній полив зупиняється.
Якщо все ж потрібно додати вологу зверху (субстрат пересох нерівномірно, верхній шар відстає) – дрібнодисперсний розпилювач, не лійка і не стакан. Крапля з лійки важить у тисячі разів більше ніж паросток – механічне пошкодження, полягання стебел, занесення спор у місця пошкодження.
Туман: де він доречний і де надмірний
Дрібнодисперсне зволоження (туман) корисне у двох ситуацях: при пророщенні культур що потребують вологого повітря над поверхнею (базилік, деякі амаранти), і при рості у приміщеннях з дуже низькою вологістю де субстрат пересихає зверху швидше ніж знизу.
Проблема туману – він зволожує все включно зі стеблами і листками. При недостатній вентиляції це прямий шлях до хвороб мікрозелені: крапля на листку при температурі 20–24°C і без руху повітря – ідеальне середовище для Botrytis і бактеріальних некрозів.
Туман як єдиний метод поливу після проростання – виправданий тільки при активній вентиляції і короткому циклі (3–5 днів до збирання). Для культур з тривалішим циклом або при слабкій вентиляції – перейти на донний полив.
Три помилки, які коштують найдорожче
Залишати воду під лотком постійно. «Нехай вбирає скільки потрібно» – логіка що призводить до постійно перезволоженого нижнього шару субстрату і кореневої гнилі. Донний полив – це цикл: залити, дочекатись поглинання, злити залишок.
Поливати зверху після появи сім’ядолів. Навіть одноразовий верхній полив на стадії ростків з розпилювача з великими краплями ламає стебла і залишає краплі у пазухах листків. Культури з тонким стеблом – редис, гірчиця, амарант – особливо вразливі.
Не враховувати різницю між субстратами. Кокосовий мат і піно-субстрат потребують різного об’єму і частоти поливу – перший тримає більше вологи і рідше потребує донного поповнення, другий висихає швидше і нерівномірніше. Основи мікрозелені і характеристики конкретного субстрату – визначають режим, а не загальне правило.
Як зрозуміти що полив налаштований правильно
Субстрат рівномірно вологий від нижнього шару до верхнього, але не мокрий на дотик зверху. Стебла стоять вертикально без ознак полягання. Корінь білий і без запаху при підніманні лотка. Крапель на листках немає.
Якщо хочеш розібратись глибше: Хвороби мікрозелені: цвіль, полягання і бактеріальні гнилі – пояснює як неправильний полив стає першопричиною більшості проблем і як відрізнити хворобу від агротехнічної помилки.