Вчені прагнуть втілити найсміливіші мрії в життя. Теплиці для Місяця вони вже сконструювали , тепер думають, як на Марсі вирощувати овочі.
З марсіанським грунтом та його особливостями вчені вже познайомилися : у ньому відсутні необхідні рослини поживні речовини, але є перхлорати – сполуки вуглеводнів з хлором, і високе лужне середовище.
У Вагенінгенському університеті (Нідерланди) вирішили, що колонізаторам Марса допоможе міжрядне культивування — сільськогосподарська стратегія, яка ґрунтується на спільному вирощуванні кількох різних типів культур. Взаємодоповнюючі ознаки рослин допомагають їх спільному виживанню та розвитку. Вперше такий спосіб вирощування почали використовувати фермери майя, але й у наші дні у неї є прихильники.
В експериментальній теплиці вчені відтворили суворі марсіанські умови: відрегулювали парникові гази, температуру та вологість, щоб імітувати парникові умови на Червоній планеті. Для проведення експерименту вибрали помідори чері, горох та моркву. Вирощували культури у трьох ґрунтах: піску, горщиковому ґрунті та штучному марсіанському реголіті, який за фізичними та хімічними характеристиками відповідає реальному реголіту. «Марсіанський» ґрунт збагатили корисними мікроорганізмами та поживними речовинами.
Для врожаю томатів поєднання культур виявилося на руку: урожайність зросла вдвічі щодо монокультурного вирощування. Рослини томатів продемонстрували раннє цвітіння, прискорене дозрівання, збільшення кількості плодів та товстіші стебла. А ось горох та морква добрих результатів не показали.
Ребека Гонсалвес, астробіолог та провідний автор дослідження, розповіла про подальші плани дослідницької групи:
— Тепер залишається лише коригувати умови експерименту, допоки ми не знайдемо найоптимальнішу систему. Це може бути різні види, більше видів, різне співвідношення видів.
Вчені вважають, що коли давня сільськогосподарська стратегія добре спрацювала для однієї культури, то, продовжуючи експерименти в цій галузі, вони зможуть створити надійну робочу систему вирощування рослин для колонізаторів Марса.
