Попелиця «з’явилась» на огірках — і ніхто не знає звідки. Але за тиждень до цього привезли нову розсаду і не карантинували. Або у теплиці є мурахи яких ніхто не помічав. Або вентиляційна сітка пошкоджена і крилата форма залетіла ззовні. Попелиця не з’являється сама — вона завжди звідкись приходить, і якщо не знаєш звідки, спалах повториться незалежно від кількості обробок.
Короткий словник: Попелиця — дрібна комаха ряду Hemiptera що харчується флоемним соком; у теплицях зустрічаються десятки видів, найпоширеніші — Myzus persicae (зелена персикова) і Aphis gossypii (бавовняна); розмножується партеногенетично (без запліднення) і за одне покоління 7–10 днів дає десятки нащадків. Ентомофаги — хижі і паразитичні комахи що харчуються попелицею; основні проти попелиці — Aphidius colemani (паразитична оса) і Aphidoletes aphidimyza (хижий галиця). Мурахи-пастухи — мурахи що захищають колонії попелиці від природних ворогів і переносять попелицю на нові рослини в обмін на медвяну росу.
Звідки береться попелиця: три реальних джерела
Заражений посадковий матеріал. Одна крилата самка або кілька безкрилих особин на листку купленої розсади — і через два тижні повноцінна колонія. Карантин нового посадкового матеріалу мінімум 7–10 днів в ізольованій зоні з ретельним оглядом — обов’язковий крок, не опціональний.
Залітання крилатих форм. Коли колонія переповнена або умови погіршуються, попелиця продукує крилату форму що мігрує на нові рослини. Через пошкоджені сітки на вентиляції або відчинені двері крилата попелиця залітає в теплицю ззовні. Дрібноосередкова сітка на всіх отворах — стандартний захід профілактики.
Мурахи як переносники. Це джерело найчастіше не помічають. Мурахи харчуються медвяною росою попелиці і активно захищають колонії від хижаків — відганяють Aphidoletes і Aphidius, не дають ентомофагам підійти до колонії. Більше того — переносять безкрилу попелицю на нові рослини свідомо, розширюючи «пасовища». Якщо у теплиці є мурахи і є попелиця — контроль попелиці без контролю мурах дасть обмежений результат.
Чому попелиця небезпечна не тільки сама по собі
Пряма шкода від харчування — знебарвлення, деформація листків і пагонів, відставання росту при великих колоніях. Але є два непрямих чинники що часто небезпечніші за пряму шкоду.
Медвяна роса — цукриста рідина що виділяється попелицею — покриває листки і плоди і є субстратом для сажистого гриба. Чорний наліт закриває листкову пластину і знижує фотосинтез, портує товарний вигляд плодів. При значній кількості попелиці медвяна роса за кілька днів вкриває всю нижню частину рослинного пологу.
Перенесення вірусів — попелиця є основним вектором десятків рослинних вірусів включно з CMV (вірус мозаїки огірка) і PVY (вірус Y картоплі). Навіть кілька хвилин харчування крилатої попелиці на рослині достатньо для передачі вірусу — і вже після цього видалення попелиці вірус залишається в рослині назавжди. При будь-якому залітанні крилатої форми — ризик вірусного зараження є незалежно від того чи сформувалась колонія.
Контроль: від виявлення до утримання
Моніторинг і ранній старт. Попелиця виявляється при маршрутному огляді верхівкових пагонів і молодих листків — там де вона харчується першою. Поріг дії мінімальний: будь-яка виявлена колонія вимагає негайної дії, не спостереження. Через партеногенетичне розмноження тиждень зволікання перетворює 20 особин у тисячну колонію.
Механічне видалення при локальному осередку. Невелика колонія на кількох верхівкових пагонах — видалити пагін або знищити колонію вручну (рукавичка, вологий рушник). Простий і ефективний крок що не вимагає хімії і не шкодить ентомофагам.
Біологічний контроль. Aphidius colemani — паразитична оса що відкладає яйце всередину попелиці; уражена попелиця стає «муміє» — нерухомою бронзовою «черепашкою». Ефективний при низькій і середній популяції. Aphidoletes aphidimyza — хижа галиця чиї личинки знищують попелицю; ефективна при вищій щільності. Ентомофаги не працюють поряд з мурахами — усунути мурах першим.
Хімічний контроль. При значній популяції або коли ентомофаги не встигають — інсектициди системної дії (піриміфос-метил, флонікамід, пірітіобак) або контактні (інсектицидне мило, пірипроксифен). Після хімічного збивання — введення ентомофагів для утримання контролю. Ротація груп обов’язкова: зелена персикова попелиця має широку документовану резистентність до піретроїдів і неонікотиноїдів.
Три помилки, які коштують найдорожче
Не контролювати мурах при боротьбі з попелицею. Розставив ентомофагів — мурахи відганяють їх від колоній. Обробив інсектицидом — через тиждень мурахи принесли нову попелицю з іншої рослини. Гелеві приманки проти мурах у теплиці або клейкі стрічки на стеблах — обов’язковий крок при наявності обох.
Чекати «поки стане більше» для підтвердження діагнозу. При перших виявлених 5–10 особинах на верхівці — це вже час діяти. Тиждень спостереження при партеногенетичному розмноженні — це різниця між локальним осередком і масовим ураженням всієї зони.
Застосовувати піретроїди як першу лінію. Більшість популяцій Myzus persicae в закритому ґрунті мають резистентність до цієї групи що формувалась десятиліттями. Піретроїд дає короткочасний ефект і не вирішує проблему. Загальну логіку вибору і чергування препаратів — дивись у стратегії IPM.
Як зрозуміти що попелиця під контролем
При маршрутному огляді верхівкових пагонів — нових колоній немає два тижні підряд. Муміє (паразитовані особини) присутні на рослинах — ознака що Aphidius активний. Медвяна роса на листках не з’являється. Мурахи відсутні в зоні вирощування або відрізані від рослин фізично.
Якщо хочеш розібратись глибше: Ентомофаги: які хижаки проти яких шкідників і як їх не знищити хімією — пояснює як Aphidius і Aphidoletes вводяться в систему після хімічного збивання і які умови потрібні щоб вони закріпились до появи нової хвилі попелиці.