Маточні розчини A і B у гідропоніці існують не для зручності, а через хімію. У концентрованому вигляді деякі іони реагують між собою і утворюють нерозчинні солі. Вони випадають в осад, забивають дозатори і магістралі, а головне – елементи перестають бути доступними рослині. Після цього можна мати “ідеальний рецепт на папері” і системний дефіцит у реальній системі.
Ключова помилка
Думати, що якщо у баку A і B зрештою змішуються, то їх можна змішати і в концентраті. В робочому баку концентрації низькі, а в маточнику – високі. Саме концентрація робить реакції швидкими і незворотними.
Що саме конфліктує
Найчастіший конфлікт – кальцій з фосфатами і сульфатами.
- Кальцій + фосфати – утворення нерозчинних фосфатів кальцію.
- Кальцій + сульфати – ризик утворення гіпсу (сульфату кальцію) при високих концентраціях.
Це не “теорія”. Якщо ти бачиш білий наліт, мутність, осад на дні маточника або в інжекторах – це часто наслідок несумісності.
Навіщо тоді два баки
Логіка проста: розносиш реактивні пари по різних баках, щоб вони зустрілися лише в робочому баку або в потоці, де концентрації вже безпечні.
- Бак A зазвичай містить компоненти з кальцієм (наприклад кальцієва селітра) та інші сумісні солі.
- Бак B зазвичай містить фосфати, сульфати і частину мікроелементів (залежно від схеми і продуктів).
Конкретний розподіл залежить від того, які добрива ти використовуєш, але принцип незмінний: не давати несумісним іонам зустрічатися у високій концентрації.
Як проявляється несумісність у реальній системі
- Осад у маточному баку або на стінках.
- Плаваюча або необґрунтовано низька EC у робочому баку при нормальному дозуванні.
- Забиті форсунки, інжектори, крапельниці.
- Дефіцити Ca або P “з повітря”, хоча в рецепті вони є.
Типова пастка: “помішав, і воно розчинилося”
Навіть якщо осад не видно одразу, реакція може йти повільно, або осад може утворюватися в дозаторі, на мембранах, у шлангах. Частина солей може переходити в колоїдну форму, яка виглядає як легка мутність, але вже не є доступною для рослини.
Практичний стандарт роботи з маточниками
- Розділяти A і B фізично.
- Не робити “суперконцентрати”, якщо ти не впевнений у розчинності саме твоїх солей у твоїй воді.
- Працювати з чистою тарою, без залишків старих розчинів.
- Якщо з’явився осад – не “доливати зверху”, а зупинитися і розібрати причину.
Міст до pH, хелатів і антагонізмів
Несумісність концентратів створює дефіцити, які потім помилково лікують: хелатами, “доливом калію”, підняттям EC. Але якщо елемент фізично випав в осад, додавання нової порції лише збільшить ризик нових випадінь. Тому хімічна сумісність стоїть в одному ланцюгу з темами pH, хелатів і антагонізму.
Пов’язані поняття
- Хелати заліза та мікроелементів (EDTA, DTPA, EDDHA): коли вони працюють і чому “залізо є”, а хлороз не зникає
- Іонний антагонізм у гідропоніці: чому не можна просто “долити калію” (конфлікт K, Ca і Mg)
- Форми азоту у гідропоніці (NH4+ vs NO3-): як азот зсуває pH “зсередини” рослини
- pH у гідропоніці: що означає показник і як він впливає на живлення
- EC у гідропоніці: електропровідність, солі і концентрація розчину
- Калібрування pH-метра у гідропоніці: як не зіпсувати всі вимірювання
- Калібрування EC-метра у гідропоніці: як отримати точні покази, а не “цифри для виду”
