Біла кірка на поверхні субстрату виглядає однаково у чотирьох різних випадках, і дії в них різні. Перед тим як щось робити, кірку треба назвати. Розрізняються вони за трьома ознаками: розчинністю у воді, запахом і структурою під лупою.
Короткий словник: Сольова кірка - шар мінеральних солей, що залишився на поверхні субстрату після випаровування води. EC дренажу - електропровідність розчину, що вийшов із субстрату; показує концентрацію солей навколо кореня, а не в баку. Матричний потенціал - міра того, наскільки міцно субстрат тримає воду; чим сухіше, тим нижче значення в гектопаскалях. Промивка - подача чистої води обсягом, достатнім для виносу накопичених солей.
Біла кірка це чотири різні речі
Сольовий наліт розчиняється. Крапля води на нього прибирає його безслідно, запаху немає, під лупою це кристали без ниток. Це найчастіший випадок у субстратній культурі з добривами.
Карбонатний наліт від твердої води теж кристалічний, але у воді розходиться неохоче і тримається плівкою по краях лотка і на бортиках, де вода стояла найдовше. Кірка від добрив і кірка від водопровідної води часто лежать разом.
Цвіль не розчиняється і має структуру: хаотичні нитки, що лізуть угору по стеблу, на бортик, на кришку, і власний запах. Кореневі волоски теж білі. Але вони виходять від кожної насінини рівним комірцем у вузькій смузі там, де стебло входить у субстрат. У каталозі ця пара розведена окремим пунктом у 17 карточках із 70, і хвороби мікрозелені розбирають її детальніше.
Зелений або сизий відтінок кірки виводить її з цього списку взагалі: це водорості, для яких потрібні світло і волога на поверхні.
Чому солі збираються саме у верхньому шарі
Напрямок руху води вирішує все. При поливі знизу вода йде вгору капіляром, випаровується з поверхні і залишає там усе, що несла. Верхній шар працює як випарник, і саме він набирає сіль.
Montesano зі співавторами (Frontiers in Plant Science, 2015) розрізали профіль субстрату на три рівні частини після циклу томата на підживному поливі. При поданому розчині 2.0 дС/м EC витягу становив 2.6-3.2 дС/м у нижньому шарі, 3.1-3.6 у середньому і 4.6-5.4 у верхньому. Градієнт по висоті блоку вийшов двократним.
Деталь із тієї ж роботи важлива для режиму поливу. Сухіший субстрат (матричний потенціал -60 гПа проти -30) дав менший градієнт: піднімати сіль угору стало нічому. Постійно мокрий верхній шар накопичує швидше за той, що встигає підсихати.
Для мікрозелені це не теорія. Полив знизу згадують 61 карточка каталогу із 70, а у 18 він названий єдиним допустимим способом. Тобто весь каталог працює саме тим режимом, який зносить солі у верхній сантиметр, і саме там лежить насіння.
Тверда вода дає кірку без жодного добрива
Лоток мікрозелені зазвичай поливають чистою водою, і кірка на ньому все одно з’являється. Джерело тут сама вода. При жорсткості 12°dH, типовій для багатьох регіонів України, у ній уже близько 120 мг/л кальцію і 20-30 мг/л магнію до будь-яких добрив.
Ці катіони нікуди не зникають. Вода випаровується, кальцій і магній залишаються на поверхні, і за десять днів циклу на бортиках видно те, що принесли двадцять поливів. Жорсткість води тут єдина змінна, і міряється вона краплинним тестом за п’ять хвилин.
Другий власний внесок дає субстрат. Свіжий кокос віддає натрій і калій, а необроблений матеріал додає до цього власний обмін, тому перші дні на кокосі без буферизації дають підвищений EC без жодної помилки в поливі.
Чим кірка шкодить і коли вона ще нічого не значить
Кірка сама по собі шкоди не робить. Вона маркер того, що EC у верхньому шарі вищий за поданий, а вже це впливає на проростання і на корінь. Порядок дій тому один: спершу вимір, потім рішення.
Що каже вимір. Перевищення EC дренажу над поданим на 0.3-0.5 це робоча норма, перевищення на 1.0-1.5 і більше означає накопичення. Обидва числа і методика зняття лежать у статті про EC дренажу, і без них кірка залишається просто плямою на фото.
Що каже дослід. Islam зі співавторами (International Journal of Biological Macromolecules, 2019) вели пшеничну мікрозелень вісім днів на органічному субстраті з натрієм від 0 до 100 мМ: вміст натрію в рослині зростав разом із концентрацією, а помірні 12.5-25 мМ піднімали феноли, флавоноїди і антоціани. Zeng зі співавторами (Foods, 2022) прямо називають зворотний бік: застосування NaCl на мікрозелені несе ризик падіння продуктивності. Вісім днів достатньо, щоб сіль у верхньому шарі стала діючим фактором.
Три помилки, які коштують найдорожче
Зішкрябати кірку і продовжити. Наліт приберуть за десять секунд, а причина залишиться: солі у профілі нікуди не поділись, бо кірка це та їх частина, що вже на поверхні. Прибирати треба після виміру дренажу, коли зрозуміло, скільки промивати.
Промити на всяк випадок. Промивка вирішує одну ситуацію з трьох. На свіжому кокосі підвищений EC дренажу дає субстратний обмін, а при стресі рослини EC піднімається через слабке поглинання, і в обох випадках промивка з’їсть воду і час без результату.
Прийняти цвіль за сіль. Це помилка з найдорожчою ціною, бо доба затримки на лотку з осередком плісняви коштує лотка. Перевірка триває секунду: крапля води розчиняє сіль і не робить нічого з нитками.
Як зрозуміти що засолення під контролем
Різниця між EC поданого і EC дренажу тримається в межах 0.3-0.5 і не росте від тижня до тижня. Поверхня субстрату між поливами встигає підсихати, постійно мокрого верхнього шару немає.
Жорсткість поливної води заміряна, і при значенні вище 12°dH у тебе є рішення: розведення осмосом або перерахунок рецепту. Білий наліт, якщо він з’явився, ти назвав до того, як щось із ним зробив. Бортики і кришка чисті: ні ниток, ні зеленого.
Якщо хочеш розібратись глибше: осмотичний стрес показує, що відбувається з коренем при підвищеній концентрації, коли кірка вже не єдиний симптом.