Японські дослідники провели два роки тому, у розпал пандемії коронавірусу, онлайн-опитування серед жителів Токіо. Вчених зацікавила проблема забезпечення свіжими продуктами в умовах мегаполісу та рівень фізичної активності городян. Результати дослідницької роботи опубліковані в журналі Nature .
Міське сільське господарство широко практикується в густонаселених районах Токіо, де мешканці можуть прийти пішки або приїхати велосипедом на ферму за свіжою зеленню чи овочами. Передмістя японських міст мають унікальний змішаний сільсько-міський ландшафт. Це контрастує з глобальною тенденцією вертикальної структури міського сільського господарства, як-от агровиробництво безпосередньо у будинках чи дахах з допомогою передових технологій. Ця структурна риса японських міст створила унікальну місцеву систему харчування. Жителі міста можуть купувати або виробляти свіжі продукти поруч зі своїми будинками.
Не існує універсального визначення місцевої продовольчої дистанції між виробниками продуктів харчування та споживачами. Наприклад, вона визначається як менше 400 миль (близько 644 км) у Сполучених Штатах, 50 км у Канаді та 20–100 км у Європейському союзі. Навпаки, у великих містах Японії, включаючи Токіо, ця відстань становить кілька кілометрів або менше, і тому до нього можна дістатися пішки або велосипедом.
Вчених зацікавив взаємозв’язок між розвитком міського сільського господарства, фізичною активністю мешканців мегаполісу та проблемами продовольчої безпеки у контексті пандемії COVID-19. Щоб це з’ясувати, дослідники провели онлайн-опитування понад 3 тис. осіб у період із 4 по 8 червня 2020 року.
Виявилося, що жителі столиці Японії вважають, що невеликі сіті-ферми, розташовані поряд з пішохідними зонами, відіграють важливішу роль у забезпеченні свіжими продуктами, ніж звичайні супермаркети, а робота на присадибних ділянках приносить не меншу користь для здоров’я, ніж прогулянки парком.
Раніше проводилися дослідження з акцентом на географію та кількість роздрібних торгових точок у тому чи іншому мікрорайоні міста
