Над лотками літають дрібні чорні мушки. Логічна реакція - взяти аерозоль і обробити повітря. Мушки падають, через тиждень їх стільки ж. Причина в тому, що дорослий комарик живе 7-10 днів і на рослину майже не впливає, а шкодить личинка, яка сидить у верхніх сантиметрах субстрату і до якої обробка повітря не доходить. Щоб зняти популяцію, треба працювати по субстрату і по його вологості.
Короткий словник: Грибні комарики (сціариди) - дрібні мушки роду Bradysia, найчастіше Bradysia coprophila і Bradysia impatiens; дорослі близько 3 мм, чорні, з довгими ногами і вусиками і характерною жилкою у формі літери Y на крилі. Личинка - біла напівпрозора з чорною головною капсулою, до 8 мм, живе у верхніх 2-3 см вологого субстрату. Берегова мушка (shore fly) - зовні схожа сусідка по теплиці з роду Scatella: тіло щільніше, вусики дуже короткі, на темних крилах п’ять світлих плям, личинка живиться водоростями і коріння не чіпає.
Цикл: чому обробка по дорослих нічого не міняє
Самка відкладає яйця у вологий субстрат, за життя до 200 штук, і живе при цьому 7-10 днів. Яйця вилуплюються приблизно за 4 дні. Далі личинка проходить чотири віки і виростає до 8 мм, потім лялечка, потім наступне покоління.
Швидкість повністю визначається температурою. При 22°C повний цикл займає близько 21 дня, при 16°C - близько 40 днів. У типовому гроурумі 18-24°C від яйця до дорослої особини минає три-чотири тижні.
З цього випливає головне. У будь-який момент більшість популяції - це яйця і личинки в субстраті. Обробка повітря знімає тих дорослих, що зараз літають, і не торкається ні яєць, ні личинок. Через кілька днів виходить нова хвиля, і картина повертається до вихідної. Так само працює звичайна жовта пастка: вона рахує популяцію, а не зменшує її.
Діагностика: комарик, берегова мушка чи дрозофіла
Грибний комарик, берегова мушка і дрозофіла розрізняються за виглядом і поведінкою: комарик має Y-подібну жилку на крилі і повільний літ, берегова мушка кремезна з п’ятьма світлими плямами на крилі, а дрозофіла тримається біля зібраної продукції, а не субстрату.
Грибний комарик: тіло тонке, ноги і вусики довгі, загальний вигляд мініатюрного комара, на крилі видно розгалуження жилки у формі Y. Літає повільно і неохоче, частіше бігає по поверхні субстрату. Личинка в субстраті, шкодить кореню.
Берегова мушка: тіло щільне і кремезне, вусики дуже короткі, на темному крилі п’ять світлих плям, Y-подібної жилки немає. Літає швидко. Її личинка їсть водорості і кореня не чіпає, тому сама по собі берегова мушка шкідником рослини не є. Її поява означає інше: у системі багато водоростей і постійно мокрі поверхні, тобто ті самі умови, що годують і комарика.
Дрозофіла тримається біля зібраної продукції і органічних залишків, а не біля субстрату, і до кореневої зони відношення не має.
Дорослих рахують жовтими клейовими пастками, і для комарика важливе розташування: пастку кладуть горизонтально на поверхню субстрату або трохи вище, а не вішають на рівні листя. Норма розміщення - 1-4 картки формату 8×13 см на кожні 90 м², огляд двічі на тиждень. Загальна логіка маршрутів і порогів - у статті про моніторинг шкідників.
Личинок пастка не покаже. Для них є картопляний тест: шматочки картоплі товщиною близько 6 мм кладуть зрізом на субстрат і трохи вдавлюють. Личинки підходять до них за кілька днів, і по кількості на шматочку видно реальний стан у лотку. Це єдиний простий спосіб побачити те, з чим ти насправді працюєш.
Чим вони шкодять насправді
Молоді личинки їдять кореневі волоски, гриби і водорості у верхньому шарі. Старші вгризаються всередину коренів, у стебло біля субстрату і в листя, що лежить на поверхні. На мікрозелені і на розсаді, де вся коренева система і є той верхній шар, це помітно одразу: сходи відстають, частина падає, картина схожа на демпінг-офф.
Другий механізм важливіший за перший. Пошкоджений корінь - це відкриті ворота для патогенів, а сам комарик переносить їх спори. Задокументовано, що дорослі особини переносили Fusarium oxysporum f. sp. radicis-lycopersici з культури і з хворих рослин на коріння і гіпокотилі здорових томата і квасолі (Gillespie і Menzies, 1993). Личинки Bradysia impatiens ковтають пропагули Pythium aphanidermatum (Gardiner, Jarvis і Shipp, 1990), причому личинка захоплює приблизно у 21 раз більше спор, ніж доросла особина. Спори виживають у травній системі комахи і виходять з екскрементами вже на новому місці.
Чесна межа цього твердження: перенесення Pythium личинками показане в лабораторних умовах, і наскільки великий його внесок у реальній теплиці порівняно з водою і субстратом - питання відкрите. Практичний висновок від цього не змінюється: популяція комариків у системі, де вже є пітій або фузаріум, працює на патоген, а не проти нього.
Контроль: спочатку вологість, потім біологія
Сухий верхній шар - найсильніший важіль. Яйця і молодші личинки живуть у верхніх 2-3 см і не переживають підсушування. Якщо дати верхнім 2-5 см просохнути між поливами, покоління обривається без жодного препарату.
Для субстратних систем це означає перехід від поливу за розкладом до поливу за станом субстрату - як це міряти замість «на дотик», описано в статті про об’ємну вологість. На мікрозелені під час пророщення підсушити не вийде, і там працює нижній полив замість верхнього, див. полив мікрозелені.
Прибрати водорості і постійні калюжі. Зелений наліт на субстраті, на матах, на підлозі і в піддонах - це їдальня для личинок і для берегових мушок. Прибирання води зі стелажів і підлоги знімає половину кормової бази.
Bacillus thuringiensis subsp. israelensis (Bti) - бактеріальний препарат, дозволений в органічному виробництві, вноситься проливом по субстрату і діє на личинок. Потребує повторів, бо не зачіпає яйця: серія проливів з інтервалом, що перекриває вихід нового покоління.
Ентомопатогенні нематоди Steinernema feltiae вносяться проливом, крапельним поливом або обприскуванням субстрату. Личинки гинуть через три-чотири дні після контакту. Умови роботи нематод - вологий субстрат і температура 16-32°C; у сухому субстраті вони не рухаються, тому нематоди і підсушування верхнього шару застосовують по черзі, а не одночасно.
Хижаки в субстраті: кліщ Stratiolaelaps scimitus (стара назва Hypoaspis miles) і жук Dalotia coriaria. Обидва працюють по личинках у верхньому шарі і тримають фон, а не гасять спалах. Логіка введення корисних видів - у статті про ентомофагів.
Що не працює: діатомітова земля і пісок як бар’єрний шар на поверхні субстрату ефекту в дослідах не дали.
Три помилки, які коштують найдорожче
Боротись з дорослими замість личинок. Аерозоль, фумігатор, липка стрічка під стелею знімають видиму частину популяції і не змінюють нічого в субстраті. Жовта пастка теж лише вимірювальний прилад.
Тримати субстрат постійно вологим «щоб не пересохло». Стабільна волога на поверхні - це і є умова, за якої комарик відкладає яйця. Більшість спалахів у гроурумах пояснюється поливом за розкладом при закритій кришці і слабкій вентиляції.
Внести нематоди і одразу після цього підсушити субстрат. Два правильних прийоми, застосовані разом, гасять один одного: Steinernema feltiae рухається тільки у воді в порах. Спочатку пролив нематодами і кілька днів нормальної вологості, потім режим підсушування.
Як зрозуміти що комарики під контролем
Кількість дорослих на жовтих картках знижується два обліки поспіль і далі тримається на низькому рівні. На картопляному тесті личинок одиниці або немає. Верхні 2-3 см субстрату встигають підсихати між поливами, зеленого нальоту на поверхні немає, у піддонах не стоїть вода. Сходи вирівнюються, випадів без видимої причини не додається.
Якщо пастки чисті, а сходи все одно падають, причина не в комариках, і далі треба дивитись на хвороби сходів - про це стаття Хвороби мікрозелені: цвіль, демпінг-офф, бактеріоз.
Якщо хочеш розібратись глибше: IPM у закритому ґрунті: стратегія захисту як процес - показує, як вбудувати підсушування, нематоди і хижаків у загальний план замість реакції на кожен спалах окремо.